ОПро домашнє насильство в Україні.
Проблема домашнього насильства – серйозний виклик для сучасного суспільства. За останні 20 років різні правозахисні організації, уряди різних країн і лідери громадської думки намагаються звернути увагу на це питання і звести до мінімуму випадки домашнього насильства. Однак, на жаль, викорінити його так і не вдається, незважаючи на всі зусилля.
Однією з причин цього є той факт, що більшість жертв насильства не звертаються за допомогою, до відповідних органів. Вони бояться і соромляться того, що з ними відбувається і не вірять, що хто-небудь здатний їх захистити. Більше того, під впливом стереотипу «не виносити сміття з хати», багато жінок не заявляють про злочини і роками терплять знущання, продовжуючи жити зі своїми кривдниками, виправдовуючи їх: «він же вибачився», «це випадковість», «він просто випив зайвого» тощо.
Розрахунки, проведені Інститутом демографії та соціальних досліджень на замовлення Фонду народонаселення ООН, свідчать про те, що щорічно 1,1 млн українок стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім’ї. І більшість з них мовчать. Лише 10-15% постраждалих звертаються в поліцію. Так, на Національну “гарячу” лінію з попередження насильства в сім’ї, торгівлі людьми та гендерної дискримінації “тільки за шість місяців 2017 року було отримано понад 14,7 тисяч дзвінків з питань, пов’язаних з домашнім насильством. 77% звернень надійшло від жінок, переважно у віці 31-40 років.
8 800 500 33 50 – Гаряча лінія з питань запобігання домашньому насильству – 116 123 (з мобільного).
Закон України“Про попередження насилля в сім’ї” визначає 4 види насильства:
- Фізичне – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті потерпілого, порушення фізичного або психічного здоров’я, заподіяння шкоди його честі та гідності.
- Сексуальне – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканність іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього члена сім’ї.
- Психологічне – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно викликається емоційна невпевненість, нездатність захистити себе і може завдаватися або завдається шкоди психічному здоров’ю.
- Економічне – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного або психічного здоров’я.
Нагадаю, що в грудні 2017 року Верховна Рада ухвалила законопроект № 4952, який криміналізує домашнє насильство, а також № 5294 – закон про запобігання та протидію домашньому насильству.
Говоріть про проблему!
Зрозуміло, в нашій країні, рівень недовіри до правоохоронних органів дуже високий. Однак, слід розуміти, що для того, щоб бути почутим, потрібно говорити. Якщо ви не готові заявити про злочин в поліцію через страх, недовіру, сором або з іншої причини, зверніться за допомогою до психолога. Подолати психологічний бар’єр – значить зробити перший крок!
Що стосується сексуального насильства, ситуація ще складніша. У нас не прийнято вважати, що сексуальне насильство в шлюбі в принципі може бути, однак це не так. Розпізнати його можна за критеріями прийнятності: будь-який тиск і фізичний примус до сексуального контакту без взаємної згоди – це насильство.
Багато з тих, хто займається проблемами насильства, знають, що в питаннях домашнього насильства панує покладання провини на жертву, тобто покладання провини на того, з ким щось зробили, а не на того, хто це зробив. В результаті такого систематичного деструктивного тиску, у потерпілого руйнується самооцінка особистості, втрачається воля і зникає поняття прав людини.
У агресивної поведінки бувають різні причини, але найчастіше вона вирощується роками: від звичної батьківської моделі поведінки в сім’ї до свого оточення. Людина звикає поводитися подібним чином, тому що бачить, наскільки ефективним і потужним інструментом є маніпуляції і контроль. Він не буде відразу ж вдаватися до насильства – спочатку він буде контролювати свою жертву іншими способами. Фізичне насильство застосовується рідше – рівно в тій мірі, яка потрібна, щоб інша людина почала ставитися до вас насторожено, з почуттям страху і ви б змогли контролювати її безліччю інших способів.
Насильство – породжує насильство!
Не варто забувати про те, що калічаться не тільки жіночі долі. Люди, які виросли в обстановці регулярних сімейних конфліктів, дорослішаючи, втричі частіше стають жертвами або агресорами, ніж ті, хто не стикався з подібним у дитинстві. Діти спостерігають за сварками, відчувають страшну напругу. Якщо жорстокий чоловік є їхнім батьком або людиною, яка володіє авторитетом батька, перспектива розставання видається жахливою. Діти можуть страждати через те, що продовжують любити насильство. Інциденти жорстокого поводження можуть викликати у них помилкове відчуття провини або відчуття, що це вони самі стали причиною жорстокого поводження з їхньою матір’ю.
Безкоштовна консультація психолога
З повагою,
Стихарна Ксенія
+38(067) 362-80-77